Як мати закута в кайдани,
Чи чуєш ти брязкіт кайдан?
Як нарід голодний весь плаче
Від муки, терпіння і ран?

Чи бачиш – жита похилились?
Ти сіяв – воно не твоє.
Як день, так і ніч ти працюєш –
А ворог із того жиє.

Чи бачиш, Дніпро вже висихає,
Пороги шуміти стають?
Зозулі на дерева сідають,
Про долю Вкраїни кують?

Чи бачиш, Карпати сумують:
Сини їх ходять у ярмі?
Лиш вітер тихенько розносить
По полю їх пісні сумні...

Як були ми вдома малими,
В серцях ми сказали собі:
Для тебе, Вкраїно, живемо,
І волю здобудем тобі!