Виїзжали хлопці з рідного села.
Всі вони гукнули "Прощай, Вкраїна!"
Тільки один хлопець нічо' не сказав,
Вийняв він хустину, сльози витирав.
" Ой як мені жалко цеї Вкраїни,
А ще дужче жалко сестри Галини..."

Ой далеко в полі батько рів копав,
Він здалеку бачив, як боєць упав.
Він здалеку бачив, як боєць упав.
Не повірив батько сам своїм очам,
Пішов подивитись, а там син лежав.
Пішов подивитись, а там син лежав.

Ой сину мій, сину, чого тут лежиш,
Чи важко поранений, чи вбитий лежиш?
Чи важко поранений, чи вбитий лежиш?
Важко не поранений, я вбитий лежу.
Візьми штири доски, збий домовину.
Візьми штири доски, збий домовину.

Узяв штири дошки, збив домовину.
Поховав він сина в чужому краю.
Поховав він сина в чужому краю.
Насипав могилу високу йому.
Насипав могилу високу йому.
Посадив калину червону йому.

Прийшов він додому та й сів край вікна.
Дивиться в віконце, біжить Галина.
Дивиться в віконце, біжить Галина.
"Ой тату, мій тату, знову звістка йде.
Поранений Вася додому іде.
Поранений Вася додому іде."

Не вір, не вір доню, не вір нікому.
Поховав я Васю в чужому краю.
Поховав я Васю в чужому краю.
Насипав могилу високу йому.
Насипав могилу високу йому.
Посадив калину червону йому.

Ой далеко в полі та й вогонь горить.
Молодая Галя за братом кричить.
Молодая Галя за братом кричить.
Ой далеко в полі та й вогонь горить.
Молодую Галю несуть хоронить.
Молодую Галю несуть хоронить.