У садочку над тихим ставочком
Там, де місяць весело вигравав,
Там козак з дівчиною гуляли,
Соловейко серця їм звеселяв.

Раз козак у похід вибирався,
Вороного коня він осідлав,
Перед ним дівчинонька стояла,
Він до неї словами промовляв:

Ти не плач, не журися, дівчино,
Я з смертельного бою повернусь,
Як не скосить ворожая куля,
То з тобою, дівчино, оженюсь!

Раз дівчина в садочку гуляла,
Сумна звістка до неї прийшла:
Її хлопця на світі не має,
Вже накрила сирая земля.

Ой, у полі могила стояла,
Кругом неї шовкова трава,
Поскидайте ви, хлопці, мазепинки,
Бо вже вірного товариша нема.

Став сумний для дівчини садочок,
Місяць променем дівчину зігрівав,
Соловейко у тихому гаю
Із серденька сльозу виривав...