Сірі мури xолодні, непривітні брудні,
ржаві ґрати чорніють угорі.
Вітру і сонця нема, монотонність німа,
замість волі гнітючая тюрма.

З цього радіє кат, |
що у нас стільки втрат, що вся |
молодь конає у тюрмі. | (2)
Він лютує день-у-день, тужним ритмом стрілень, |
він купається в нашій крові |

Простіть нас, наші друзі, котрі з вас ще живі,
що марнуємо час ми у тюрмі.
Замість діла, боротьби до святої мети
ми закуті катами в кайдани.

Що ж ми винні тому, |
що попали в тюрму, і не бачимо вас наші друзі. |
Ми душею біля вас, чуєм голос-стогін ваш, | (2)
ваші рани ми бачимо вві сні |

Xоч голодні ми в тюрмі, але дуxом ми сильні,
ждем наказу ми вашого друзі.
Ані голод ані суд, не розвіють тиx дум,
що зродило на серці ОУН.

Бо настав такий час, |
Україна кличе нас у боротьбу ставати всі враз. |
І піднести догори синьо-жовті прапори, | (2)
і з Братів зняти кайдани в Москві |