Рано-раненько навесні
В зеленому гаю
Зібрались хлопці молоді,
Зібрались до бою,
Бо ворог всюди наступав,
Він наших хлопців убивав.
Хлопці ішли на смерть страшну
За Вкраїну вільну!

Но ворог лютий і страшний,
Озброєн до зубів,
Побив повстанців молодих,
Нікого не жалів.
Ніхто не бачив тих знущань,
Ніхто не знає тих страждань –
Єсть в лісі сосни і дуби,
І пташки навкруги.

Вони вмирали, як герої,
Не здались ворогам,
Їх тіло кулі шматували,
Вони прощалися з життям.
А на очах була сльоза,
Бо в домі матінка стара,
І не діждеться його мила,
Не знає де могила...