Хай поле виорють гранати
І підготують під засів,
Побачите жнива дівчата - |
Нас, партизанських косарів. | (2)

На грудях кулеметна стрічка,
В руках граната і наган.
І дармо плачеш, дівча, в нічку, |
Твій милий своїй волі пан. | (2)

І шкода сліз, і шкода жалю,
Бо ти на світі не одна.
Від тебе знайду кращу кралю, |
Ця краля пишна - це війна. | (2)

Війна палка, рум'янолиця,
За смерть дає свою любов.
А прийду знову я до тебе, |
Як вернуся живий, здоров. | (2)

Вона осталася удома,
Пісню співала лиш одна,
Тихенько, тихо хтось стукоче, |
З саду до неї, до вікна. | (2)

Там кінь стоїть, гризе, гризе уздечку.
Іди спитай його сама,
Чому на його сіделечку |
Твойого милого нема? | (2)

Твій милий десь далеко в лісі
Лежить в терновому вінку.
Згадай його хоч раз у пісні |
У тихий вечір у садку. | (2)

А другий милий як тебе спитає,
Про кого пісня ця є сумна?
Ти не кажи, нехай він те не знає, |
Цю тайну знай лиш ти сама. | (2)