Всю ніч не вгавала страшна завірюха,
Великі упали сніги,
Коли большевики підходили стиха
У села, ліси та яри.

Їх було багато, як чорної хмари,
Чекали в світанку в снігах,
Щоб кинути в села великі пожари
І грітись тоді при вогнях.

А буря у вікна так голосно вила,
Не видно довкола доріг,
Про волю повстанці у снах своїх снили,
А ворог їх лютий стеріг.

В селі цьому спало лиш 40 повстанців
І снили щасливі сни,
Не знали, що згинуть прийдеться їм вранці,
І смерти не ждали вони.

Аж враз на світанку, у сніжну завію
Кати надлетіли, як стій,
Проснулись повстанці, вхопили за зброю
І кинулись всі на пробій.

Билися завзято цілих дві години,
Пробилися в ліс за село,
І впали за волю, за славу Вкраїни,
Там 40 тоді їх лягло.

Тепер в тому лісі, де мужньо так бились,
Висока могила стоїть,
Там сорок повстанців на віки спочили,
Там сорок повстанців лежить.