О хто ти, о хто,
Що вже маєш похмурого мужа?
О хто ти, о хто,
Що вже маєш багато дітей?

Віддалась йому вперше
У високій траві
Серед білого дня
На забутому цвинтарі.

Хто ж поверне тепер
Білі сніги до берега,
Хто прокаже ім’я
Для найтоншого світла,
Що так запізнилося.

Вже прудко ніхто не біжить від сосни до сосни,
На вологім піску ніхто не танцює екстазно вдосвіта,
Бачу в дзеркалі срібні телеграми хмар, що ніким не підписані,
Бо для найтоншого світла як не шукай не віднайдеш ім’я.

Воно з-за безлюдних горбів виринає і
Летить як стріла на тіло незаймане,
О хто ти, о хто
О хто ти є?