Am МояDm задиханаAm коридо,
Dm Мій колізGейний чорний днAmю,
  Твої дива ридають рDmидма,
G  Бо з них злагоджують менFю.

Am Їх на руках навчать ходDmити
Dm І танцювати на шнурку -
G В догоду хтивим ерудитам,
Am Юрбі цинічній до смаку.
Am Яка хвилюється у норму:
Dm То драматично позіха,
G То грима в стелю бутафорно
F Своїм премудрим: "Ха-ха-ха!".

Am Мій чорний дню, мій КолізDmею,
G  На грані тьми і пустотAmи...G   F 
F  Чи, може, сGовість до музAmею  G   F 
F  Поки не пізно, віднестEи?!
Am Бо то таке вже архидревнє,
Dm Як і пергамент, і соха,
G Тоді б і я зумів, напевне,
  ЗректFи премудре: "Ха-ха-ха!"

Рядочком кожним і абзацом,
І кожним всміхненим кліше
Кричать газети про ерзаци -
Ерзаци душ з пап'є-маше.
З трибуни хтось волає "браво!" -
По всіх усюдах загуло:
Минуле вб'єм ерзацом слави,
Якщо там слави не було!
Замість часу - ерзац-годину,
Замість людей - ерзац-людину,
А всім крикливим на догоду
Ми подамо ерзац-свободу!
І, для годиться, вже посієм
Із власних уст ерзац-месію!...

Хвала творцям ерзаців, браво! -
Це ж підійме на висоту
І синтезовану державу,
І синтетичну пустоту.
Чого ж іще тоді шукати?
Чого ж іще запрагне люд -
Кібернетичного Пілата?
Чи синтезованих Іуд?
Синтезованих Іуд?

Моя задихана Корридо...