Жартували вітри, жартували з хмариною,
Називали її в цілім світі єдиною.
Вітерець-пустунець ніжив душу півшепотом.
Серце билося в ній соловейковим щебетом.
А крутій-буревій брав на руки леліючи,
І кружляв — аж вона вся щеміла п'яніючи.
Втік вітрець-пустунець і сховався під стріхою,
А крутій-буревій грався з іншою втіхою.
Жартували вітри, жартували з хмариною,
Називали її в цілім світі єдиною.
Заламала вона білі руки, як факели...
Жартували вітри, а хмариночка плакала.