Ти поринаєш в травостій,
Ступаєш м'яко, обережно,
Осінніх запахів настій
Тебе заманює, бентежить...

Пливеш у вир благоволінь,
Для себе, навіть, непомітно —
Вже відчуваєш вітер змін,
Хоча й не видно сліду вітру...

Як наст небажаності, мнуть
Не босі ноги трави босі...
Громи тривожать твердь земну —
То осінь, дівчинко, то — осінь!