Пречистими зорями заквітчана ніч,
Пахне духмяним липовим цвітом,
Вечір запалив тисяч тисяч свіч -
Осяює над селом стежки літом...

Замерехтіли, заіскрились ясно зорі...
В тиші запроменіли в осяйній далині,
Розсипають у трави роси у любові,
Із світів кличуть журавлів навесні...

Май мережить вишиття казкове,
Наливає нектар солодкими медами,
Притихло синьооке море вечорове,
Сяють зорі над квітучими берегами...

Я впаду зорею в розмай в стигле літо,
Де в буйних житах пломеніє маків цвіт,
Щиро усміхнусь зеленому гаю привітно
І нахилю синю блакить щастя зореквіт...

Вічною зорею поміж зір буду жити у віках,
Співучою божою квіткою розцвіту у доріг,
У піднебессі закурличу, як білокрилий птах,
У заметіль зими віднайдеш у пісні мій слід...

Пречистими зорями заквітчана ніч,
Сяє бірюзовий алмаз в тисячу карат,
Дарує блаженну мить тобі, друже, до віч,
Щоб ти прийшов у мій рай під зорепад!..