Верби послухай колискову.
В ній стільки смутку і жалю!..
Дістану зірку світанкову
І з нею я погомоню.

Дістану місяця з колиски,
Що в тьмянім мареві цвіте,
Що манить вночі дивним блиском,
В казковий край мене веде.

Туди, де роси - мов перлинки,
Де ллється пісня сонних трав.
І, мов зефірові хмаринки,
Впадуть за обрієм у став.