Стихає літа камертон,
І тане в серці ніжний звук,
Спадає вже осінній сон
На мокрий і холодний брук.
Стоять ослони під дощем,
Такі порожні і сумні,
Укриті листяним плащем,
Яскравим, ніби сонце в нім.

Приспів:
І тихо музика луна,
Холоне кава на столі.
Ніч заглядає до вікна
І припадає до землі.
Згасає день і знову ніч
Ховає тіні давніх площ,
І біле світло ліхтарів
В імлі хова осінній дощ.

А осінь сіє за вікном
Перлини зі своїх намист,
І щедрим світиться теплом
На тротуарі жовтий лист.
Він неодмінно залиша
На всьому неповторний слід,
Як неприкаяна душа,
Несе в собі самотній світ...

Приспів.