Знов посипає землю сніг
Та стежечки пороша замітає,
Сніжинки тихо падають до ніг,
Пухнаста ковдра землю покриває.
Десь довго забарилася Весна,
Хоч і стоїть вже Березень на варті,
Та тільки-но підходиш до вікна,
А там – Зима, ну що це ще за жарти?

Біліє сніг повсюди: й на гіллі,
І на дахах, і на парканах досить.
Та небо десь сховалося у млі,
А землю знов заметами заносить.
І ось настав один ще день Весни,
Сьогодні зрідка сонце виглядає:
То сліпить очі променем ясним,
То любий лик за хмарами ховає.

Зима молочно-білою імлою,
Неначе шторою, закрила усе небо,
Проте живій душі нема спокою,
Бо прокидатися від снів зимових треба.
Знов виглянуло сонечко з небес,
Засяяв світ святковою красою.
Вже на дахах розтанув сніг увесь.
Весна, Весна на зустріч йде зі мною!