Плив над морем місяць серпанковий,
Закохався у синьооку зірку у дзеркалі води,
Та вмить піднявся шторм, закипіла хвиля метрова -
Змила на білому піску, на березі щастя твої сліди,

Біла пташина знялася увись, закружляла над водою,
У море безмежне із її очей розлилась гірка сльоза,
Ще літо в обіймах сонця виграє музикою дзвінкою,
А чаєчці судилось злітати без пари в дальнії края.

Променисто сяють зорі у казкове море вечорове,
Осяюють закоханим стежку, будують щастя мости,
Хвилями бринить музика і чути шум прибою,
І вітерець несе у спогадах щасливі молоді роки.

Вже осінь озолотила листя, навіває холод, сіє дощами,
В журі птиця злітає до Місяця, який залицяється до зорі,
Зоряне сяйво надихає чарівну мелодію ніжними піснями,
Наснилось море вечорове і наш куточок раю на землі...