Вечір розсипає в трави срібні роси,
Наливають солодкомедові вишні у саду,
А над квітучим берегом верба розплела коси,
Задивилась на стрункого клена в зеленгаю...

Закохалась красуня верба в кучерявого клена,
В милу, щиру усмішку, замріяні глибокі очі голубі...
Дзвенить діамантовий голос - листочок зелений,
Від почуттів б'ється серденько - крони золоті...

Стоять, як голуби у парі, над бистрою водою,
Простягли одне до одного руки ніжні - віти свої,
Милуються, як колоситься жито за княжою горою,
Як пломеніють пелюстками червоні маки навесні...

Поглянь, моя ясна зірко, який вечір казковий,
Білолиций місяць осяює стежки вздовж села,
І кличе нас до саду, де пахне бузок ліловий,
Де лелека на ясені роздає щастя із свого крила.

Вийди, моя мила, до мене під осяйний зорепад,
Послухай, як до півночі співають пісню солов'ї,
Глянь, як у нашім раю розквітає білосніжно сад...
З'єднаймо долі, щоб пити красу - цілющу водицю землі...