Добридень, Дністре! О, мій раю синьоокий!
Із далеких країв будую до тебе калинові мости,
Люблю як виграє кришталева водиця, бистрі потоки,
Де у річці хлюпочуться пташки, чути їх щасливі голоси.

Красеню, Дністре! Ти мене маниш у казковий рай,
Де у замріяних лісах цвітуть на долині проліски ніжні,
Із гірських гір виграє поміж каміння дзвінкий водограй,
І понад квітучими берегами відлунює милозвучна пісня.

Дністре! Тобі веселка дарує сяйво у золотій короні,
Ти несеш удаль - швидкоплинний час - неповторну мить,
На березі пишнокосі верби признаються у палкій любові,
І досвітня зіронька до дзеркала води на твою вроду зорить.

Щедре літо мережить із польових квітів вишиванку,
Зранку сонечко п'є водицю із прозоро чистого джерела,
У духмяні запашні трави іде назустріч долі Дністрянка
Там, де одинокий лелека шукає щастя на березі Дністра.

Над селом тече широкий Дністер у Чорне море,
Він залюблений у білі ромашки, солов'їні пісні,
Над берегами вічної ріки усе минає тільки Діброви
Замріяні стоять і вітри сіють деревця все нові, нові.