Раз високо над горами,
Уранці по весні,
Дві хмароньки плили кудись,
Легенькі і ясні.

Удосвіта дві хмароньки
Зустрілися вгорі
І мовчки зупинилися,
Як тії дві зорі.

Дві хмароньки зустрілися
Удосвіта колись,
Зустрілися, спинилися,
За рученьки взялись.

Хотілось їм зостатися,
Удвох прожити вік,
А вітер злий сміявся вже
Десь збоку біля їх.

І стали тихо плакати
Дві хмароньки ясні,
І сльози їхні падали,
Сріблясті і рясні.

А трави в свої рученьки
Ловили радо їх
І грались, ніби в креймахи,
Сльозами хмарок тих.