"Добрий вечір, вечоре, —
Кличе нічка з гаю, —
Я на тебе, вечоре,
Цілий день чекаю".
"Де ми, нічко-ніченько,
Будем ночувати?.."
Ще й шумить, на лишенько,
Очерет вусатий.

"Я для тебе, милого,
Князю мій коханий,
Біля гаю тихого
Простелю тумани".
Обіймалась ніченька
З вечора до рання,
Засівала личенько
Зорями кохання.

Край віконця сонечком
Виглянула мати:
"Ой ти, нічко-доченько,
Вже пора й поспати".