Як син марнотратний,
Такий я нещасний,
В тім світі блукав.
Душа все стогнала, |
Спокою не мала, |
Бо її гріх томив... | (2)

Душа все стогнала,
Була в серці спрага,
Щоб спокій знайти.
Бо мертві обряди |
Не дали розради |
Втомленій душі. | (2)

Шукав я усюди,
Де казали люди,
Спасіння собі.
Та гріх той лукавий, |
Мов той тяжкий камінь, |
Душу пригнобляв. | (2)

Втомлений душою,
Відчув за собою
Хтось кличе мене:
Вернись, блудний сину, |
Ти йдеш до загину, |
Люблю я тебе! | (2)

І я оглянувся
На Того дивлюся,
Хто кликав мене -
На Хресті прибитий, |
Весь Кров'ю облитий |
Сказав до мене: | (2)

Глянь на мої рани,
На Лице криваве,
Я на Хрест піднесен.
Ти – грішник - Я знаю. |
Я в муках вмираю, |
Щоб ти був спасен". | (2)

Від тої хвилини
Спасен і щасливий,
Життя все віддав
Спасителю свому, |
Цареві і Богу, |
Повік Його став! | (2)

Спасителю свому,
Цареві і Богу,
Повік Його став!..