В гріховній долині, в духовній пустині,
Джерельна вода для всіх спрагнених йшла.
В душі моїй важкість, та хто мені скаже, |
Де серцю утіху знайду? | (2)

Я весь настраждався, я довго тинявся,
Немов би не знав Батьків рідну сім'ю.
Кругом усі рідні, а я, як в пустині, |
Де серцю утіху знайду? | (2)

Я серцем розбитий, почув ніжний голос,
Що душу, так ніжно ще кличе мою.
Той голос прощення, в нім сила спасіння, |
В нім серцю утіху знайду. | (2)

То сила святая, ласкава й багата,
Її я душею так довго шукав.
То сила Ісуса, до Нього я рвуся. |
В Нім серцю утіху знайду. | (2)