Ти бачиш, Боже, як люди гинуть
В темряві тяжкого гріха,
Не знають люди Святої правди,
Від цього доля їх тяжка.

Ти знаєш, Боже, мої бажання,
Молитву чуєш Ти мою.
Ти знаєш серця мого страждання,
Коли я гірко сльози ллю.

Сумує серце моє порою.
В устах моїх немає слів.
І я самотній скорблю душою,
Змовкає мій весняний спів.

Ніхто не знає, усім байдуже,
Куди душею лину я.
І хто спитає, і хто потішить,
Коли сумна душа моя.

Цей світ чужий мені зробився.
О, Боже, Ти зі мною будь,
Бо слабнуть сили, і я втомився,
А ще далека моя путь...

О, милий Боже, будь же щедрий,
Не залишай мене в біді.
Я все життя буду молитись
І проживу його в труді.