Всі ми по небу ходили,
Ставили крапки і коми.
Всі ми, невинні спочатку,
А потім потрохи, потрохи, -
Дим осідає в легенях,
Дим стає тобі рідний.
Всі ми не знали про Нього,
Всі ніби жили без Нього.
Всі на коліна упали,
Душу свою викупали,
Море вогнів тобі було,
Море накрило нас правдою.

Приспів:
Де, моя рідна,
Сонцем зігріта,
Омита росою весна?..

Де ті слова, що казали?..
Де ті закони, що знали?..
Де ті вершини, що брали?..
Зброю, респект, що ми склали,
Часу лишилось так мало,
А ми ідемо в гості.
Всі ми про Нього читали,
Вірили в Нього й вставали.
Йшли ми крізь вітер, гармати,
Думав, що все віддавали,
Було так тихо, так тихо,
Сльози змішались з рікою.

Приспів.