Хто на весні життя голосить мрії,
В рожевім сні марного щастя жде:
Прокинеться колись і не надію, |
А нагу правду жизни він знайде. | ((2)

Бо це життя - то труд, не насолода!
Бо нагорода є за чин, за труд;
Життя - то праця, а не перемога, |
Життя - змагання, що звільняє з пут. | (2)

Тож дай нести з собою хрест Твій, Христе,
Щоб досягнути неба нагород;
Величність духа дай і серце чисте, |
Що родяться в борбі з терпінь, скорбот. | (2)

Я на Твою у всім здаюся волю,
Без жалю буду тонути в сльозах,
З Тобою хрест Твій понесу без болю, |
Бо біль терплю, покинувши Твій шлях. | (2)