Гляньте на Серце Моє зранене,
В котрім горить безмежна любов.
За вас негідних, гріхами вкритих, |
Я вилив з Серця всю Свою Кров. | (2)

Любов безмежна то спричинила,
Що Я між вами тут позістав.
А що найбільше, ви зрозумійте, |
Себе Самого в поживу дав. | (2)

Прийдіть до Мене, Я вас взиваю,
У жертву свої серця несіть.
А Я їх прийму і осолоджу, |
Все те, що прикре, що завдав світ. | (2)

Я витру сльози, з очей пливучі,
В обійми Свої візьму Я вас.
Лиш поверніться з блудної дороги, |
Не погордуйте, ще поки час. | (2)

Я все забуду, що ви згрішили,
Що ран завдали многі Мені.
Очистіть душі, злучіть зі Мною, |
Попливуть в мирі весело дні. | (2)