Блудним сином ходив я по широкій дорозі,
Щастя вперто шукав я, за ним далі ішов.
Так роки проминали в марноті та тривозі, |
Щастя в світі без Бога ще ніхто не знайшов. | (2)

Змарнував все, що мав я, ні за що в світі жити,
Непотрібний нікому, в наймах голодував,
А душа розривалась і хотілося жити, |
Хліб у Отчому домі я собі споминав. | (2)

А коли усвідомив, що згрішив проти Батька,
Захотів повернутись я у Батьківський дім,
Хоч слугою назавжди я хотів залишитись, |
Лиш би в рідному домі бути з Батьком своїм. | (2)

І коли я підходив вже до рідного дому,
То побачив, що Батько вже мене виглядав,
Він лахміття зняв з мене, одягнув в чисту одіж, |
І як рідного сина Він додому прийняв. | (2)

До небесного Батька, любий друже, вернися,
Він тебе все чекає, бо Він любить тебе.
В розкаянні в молитві перед Ним ти схилися |
І як рідного сина Він додому прийме. | (2)