Мамо, пробач, і мене не чекай,
З цього часу сама наш лан засівай.
Полетіла у синє небо, як журавлі,
Відірвалась Небесна Сотня від землі.
Зацвіли білі проліски вже за селом,
Заквітчали могилу і прострелений шолом.
Ти без досвіду був. І боровся, як знав,
Барикаду душі від зла захищав!
Будуть трави у полі. І то не роса,
То моєї землі материнська сльоза.
То не грім, і не блискавка, навіть не гнів,
То молитва твоя за живих і чужих синів!

Молитва:
Боже, врятуй наших синів, щоб вони
Повернулися додому живими!
Спаси нашу Україну, яка горить
Сьогодні у вогні...
Всю надію ми покладаємо тільки
На Тебе, наш Бог!

Я молитву твою у дорогу візьму,
Ти обняла мене, провела на війну.
Сині хмари стогнали то мрякою, то дощем.
І в очах твоїх, мамо, я бачив смуток і щем...
Ми свідомо вмирали... Погасли вогні...
Тільки серце стискається за матерів,
І за наших дружин, і за сестер:
Хто захистить і любитиме їх тепер?
Мамо, пробач, і мене не чекай,
Колискову моєму синові заспівай!..
Заспівай про мою Україну пісні,
Як колись ти надвечір співала мені...