Аплодувати чи кричати вже надокучлива ганьба,
Оптимістичний був початок, чом не кидає нас журба.
Ой, як повірить серце хоче, що правда наша вище зла
І слово не лише лоскоче, а родить праведні діла.

Хоча видніється ще всюди — не ті й не те, що ждав майдан,
Але ми вже інакші люди і не злякає нас обман.
Нам очищатись ще багато в німому роздумі стою
На помаранчевім багатті гартую впевненість свою.

Не опущу очей додолу, не побажаю зла комусь,
Лише за українську долю я ще раз Богу помолюсь..