Вплету у коси сонячне проміння,
Віночок запашних весняних трав.
Порину в світ казкового цвітіння,
Почую пісню, що струмок заграв.

Приспів:
Вам заспіваю пісню з полонини,
Яку почує смерековий гай.
Уславлю вроду й велич Верховини -
Чудовий наш і неповторний край!
Бо Закарпаття – оксамит країни,
В посріблених мереживах струмків.
Це чарівний куточок України,
Джерельце мого щастя і батьків!

І руки підійму в блакить прозору,
За мить під сонцем опинюся я,
Погляну в далечінь цю неозору -
Духмяним цвітом встелена земля.

Приспів.

Нема куточка, кращого для мене,
Бо тільки тут все рідне і своє!
Душею й серцем все благословенне!
Ти, Закарпаття, назавжди моє!

Приспів.