Ой, Дніпре, Дніпре - літопис слов'янський,
В твоїй святій воді поринули віки,
Колись в степах Ти чув пісні поганські,
Тобі з могил всміхались баби...

Ой, Дніпре, Дніпре - пращур наш забутий,
Колиска руська, пережив багато див.
В дитинстві був Ти Борисфеном та Славутой,
Твоєй водою Володимир нас хрестив...

Ой, Дніпре, Дніпре, мінялися народи:
Сармати, скіфи, алани, татарва,
Гасали кручами шукали Твої броди
То ханський ятаган, то кошового булава...

Ой, Дніпре Дніпре - батько Ти козацький,
Чубатих діточок своїх кохав і боронив,
На Хортиці ховав, Ти - захисник бурлацький,
У Чорне море їх на чайках виводив...

Навіщо Дніпре, приніс велике горе:
На Чортомлицьку Січ ті орди москалів?
Та шибениці на плотах погнав у саме море,
За що козацьким трупом ти нагодував сомів?

Ой, Дніпре, Дніпре, гарні в тебе доньки:
Самара, Ворскла, Оріль та Саксагань.
В'ються коло Тебе, як в танці дівчиноньки,
А де козацькі скарби — знає щука і тарань.

Ой, Дніпре, Дніпре, де Твої пороги?
Сплять під водою, в глибині мовчать.
Лихими бур'янами поросли на Січ дороги,
Та електрогреблі всі Тебе не зупинять...