О, краю мій, єдиний і далекий,
Ти - долі незрадливий оберіг!
До тебе лину я, немов лелека,
Із нелегких розгублених доріг...
Це у тобі мої найперші кроки,
Сполохані мереживом роси,
Для мене дав святі свої уроки,
Щоб долі лан, як слід заколосивсь!..

Приспів:
Не маю перед тобою я провини,
Мій неповторний, милий серцю край!
Ти - та моя, незрима, пуповина,
Моє долі вірна серцевина,
Що кличе у мого дитинства рай!..

О, краю мій, і, незабутня хато,
Це ви - моє цілюще джерело!
Доріг в моїм житті було багато
Й ламалося не раз моє крило...
Та кожен раз вклоняюся низенько,
Ступаючи в тривозі на поріг,
Адже на нім сліди і тата й неньки,
Котрі ти стільки літ мені беріг!

Приспів.