На сайті поетичного клубу України є вірш розміщений сьогодні мною
не як літературний твір для Вашої оцінки, а як крик душі сьогодення...

Не голосуйте "Проти всіх!"
Бо всі – це ми, це Україна,
Не піднімайте ся на сміх,
Бо в тому "сміху" всі загинем.

Байдужим, може, й легше жить,
На хату скраю все звертати,
Та коли щось десь і згорить –
Чи ж не твоя то "крайня хата"?

Аби й надалі ми були,
Аби в усьому світі знали:
Ми Українці, не хохли, -
Погоди б з моря не чекали.

І що я можу? – скажеш ти,
Для України я піщинка.
Ти з небайдужості почни –
З громадського простого вчинку.

І хай зневірились усі,
Мовляв, без нас вже все рішили,
Але з піщинок-голосів
Майбутнього складеться сила.

Ото ж в неділю не проспи,
Щоб "крайніх хат" поменше стало,
Піди і вибір свій зроби,
Аби твій голос не украли.

Щоб потім долю не клясти,
Терпіння зливши через вінця,
Спитай себе: чи гідний ти,
Аби по світові нести
Звання почесне українця?