Речитатив:
Я йду стежинами рідного краю,
У кожній стежинці себе пізнаю,
Радію дощу, журавлів зустрічаю
І з трепетом серця стрічаю весну...
Світанки, такі кришталево прозорі,
Збирають у вирій ранкову росу,
Співають про вірність твою медобори
І неповторну надзбручанську красу!

За небокраєм, де смереки
Зігнули віти до землі,
Де верби листя у Збручі купають,
Стоїш ти гордий і розкішний,
Немов калина повесні,
У яблуневому вінку,
Збручанський краю!

Приспів:
Кохане Надзбруччя чарівно зоріє,
Хай небо твоє мов барвінок синіє!
Хай щастя квітує і зорі ночами,
Піснями вітають тебе Надзбручани!

Вже скільки років пролетіло,
Ти молодієш з кожним днем,
І все чарівнії твої ранкові зорі!
І повертаюся я знову під небо чисте, голубе,
Де криниці стоять і чисті, і прозорі!

Приспів.