Гомін, гомін на Вкраїні:
Скоро воля буде.
Виглядають зо всіх країв
Тую волю люде.

Виглядають, як сонечко
На землю погляне,
Виглядають, як і темно
Над землею стане.

Виглядають, піджидають,
Як і місяць зійде...
Із якого золотого
Вона краю прийде?

Піджидають, викликають,
Щоб не заблудилась,
Щоб з нової доріженьки
Вона та й не збилась.

Де ж ти, воле, забарилась,
У якому краю?..
Чи ти з богом розмовляєш
У святому раю?..

Чи з царями, чи з панами
Ти затолковалась?..
Чи до вільних, до пташечок
Щиро прив'язалась?..

Де ти воле, дорогая,
Безсонная думко?..
Де літаєш, соколівно,
Ноєва голубко?..

Коло Бога споконвіку
Ти усе витаєш,
Коло царів, коло панів
Щастя-долю маєш.

Щастя й долю ти розносиш
По цілому світу...
Поглянь на нас! І ми ж люде,
Хоч і носим свиту!..

А ми б тебе, нашу думку,
В піснях проспівали, -
І в молитвах, що за тебе,
На колінка б стали.

Заспівали б: нехай гомін
Роздасться по світу,
Що й ті вільні тепер стали,
Що носили свиту!

А в молитвах, що за тебе -
Дякували б Богу,
Що воленька не минула
Й нашого порогу!