Йому було б ще тільки двадцять
Веселих, радісних, юнацьких літ.
Йому було б ще жити і кохати,
Але вже охолов його життєвий слід...

Його немає зараз поміж нами,
Його життя погасло в одну мить,
Та біль нестерпний є в душі у мами,
Лиш материнське серденько болить...

Воно боліти буде без зупину,
Нема того, для кого б сад зазеленів,
Нема, бо син віддав життя за Україну,
Щоб синьо-жовтий прапор майорів!

Для нашого народу - це велика втрата,
Це плач і сльози, сум і крик душі,
Коли вбивають сина, друга, брата, -
Тоді, навік змовкають солов'ї...

Таких героїв є у нас багато,
Що мужньо й героїчно полягли,
Вони пішли країну захищати,
Бо її ворогу віддати не змогли!..

Нехай всі покоління пам'ятають,
Чому так рано обірвався їх життєвий шлях,
Для нас - вони живі. – Герої не вмирають!
І вічно житимуть у наших душах і серцях!

Смерть ворогам! Героям слава! –
Нового значення набули ці слова,
Бо лиш тоді є справжньою держава –
Допоки пам'ять про героїв є жива!