Та незабутня година -
Радості й суму пора,
З домом прощалась дитина
Заміж коли вона йшла:
Не плачте, рідная мамо, |
Батьку, прошу, не тужіть... |
Краще в далеку дорогу |
Ви мене благословіть! | (2)

Дочка слова ті сказала,
Блиснула смутку сльоза.
Благословення прийняла,
Поклін батькам віддала:
Дякую, рідная мамо, |
Батьку, спасибі і Вам! |
За вашу ніжність і ласку |
В світі ніщо не віддам! | (2)

Голову низько схилила
Перед батьками вона,
Прощення в рідних просила
В білій фаті молода:
Вибачте, рідная мамо, |
Батьку, простіть, Вас прошу |
За ті недоспані ночі, |
За неслухняність мою! | (2)

Знову заплакала мати,
В серці у батька печаль,
Їх покидає дитина -
А віддавать її жаль...
Люба ти наша дитино, |
З Богом в дорогу рушай! |
Своїх батьків, рідна доню, |
Завжди люби й пам'ятай! | (2)