Пора весіль, пора весіль медова,
Пора весіль, пора гучних весіль.
І молода висока й чорноброва,
І молодий, мов кучерявий хміль.
На ній фата цвіте, немов лелія,
Рум'янці квітнуть на її щоках,
А мати плаче, донечку жаліє,
Бо скільки літ її, свою надію,
Носила біля серця й на руках.

Все навколо задзвеніло
Дзвоном-передзвоном,
Ой цвіте калина біло,
А родить червоно.
Засміялись, заяскріли,
Мов намиста, грона.
Ой цвіте калина біло,
А родить червоно.

Пора весіль, пора весіль щаслива,
Пора весіль, як цвіт весни, весіль.
У скрипок і сопілок переливах
Аж грав, аж пінивсь молодості хміль.
Літа пройдуть, мов полохливі звуки
І відбуяє повінь гомінка.
Та тільки б не стомилимь ваші руки
Відводити тривоги і розлуки,
Що будуть, хоч ніхто їх не чека.

Вже весілля відзвеніло
Та й святковим дзвоном.
Ой цвіте калина біло,
А родить червоно.
Буйне літо відзвеніло
Дзвоном-передзвоном.
Ой цвіте калина біло,
А родить червоно.