Погляд її неврятований,
Руки вбиті безсиллям.
Дотик її холодний і скований,
Страх і в очах божевілля.
Навіщо їй зустрічей, чогось нового?
Жити їй не потрібно,
В руках твоїх серце її неприховане,
Вщент розбите про тебе спогадами.
Знаєш про це?
В очах її не залишилось сліз,
У вікнах її тільки сором,
Вмирати під твоїми дверима,
Вперед на колінах іти крок за кроком.
Біль минає.
Світло знову гасне.
Мрій немає.
В очах її прекрасних
Все вмирає.
У пустій безодні
Мрій немає.
В очах її самотніх.