Місто спить, хоче скоро, легко вмерти.
Біль кричить, мусить все живе подерти.
Я стою під невмитим чорним небом,
Я мовчу, бо кричати вже не треба.

Час доби – день і ніч давно заснули,
Навіть сни нас людей усіх забули:
Я стою, більше вже нема роботи,
Я мовчу, все тому, що в світ приходить...

Приспів:
Зима, зима... Скоро вже прийде у місто...
Зима, зима... Замордує наші душі...
Зима, зима... Бути в рідній хаті тісно!
Зима, зима... Жити вже ніхто не мусить!
Зима...

Місто спить – в холоді замерзли очі.
Дощ крапить, розбудити світло хоче.
Я стою всередині мертвих тіней,
Я мовчу, бо вкриває душу іній!

Крах життя: я про лід не хочу чути!
Майбуття манить в даль, щоб все забути!
Шляхом! Вітром! Птахом бути!
Я лечу в даль, де тепло й вільні крила!
Я кричу, все тому, що світ убило...

Приспів (2)