Ой, закувала сива зозуленька,
У вишневому саду,
Ой, відправляла мама свого сина
До цісаря на війну.

Ой, йди, сину, на тую війночку,
Не дуже ся забавляй,
За рочок, за два, за неділь чотири,
Додому ся повертай.

Ой, не бий, синку, коня вороного,
Не будеш ся спотикати,
Ой, не зрадь, синку, на світі дівчину,
Не буде тя Бог карати.

Я не бив коня вороного,
Коник сам ся спотикав,
Я ще не зрадив на світі дівчину,
На що мене Бог скарав.