За сонцем не бачу,
За вітром не чую,
Через лиху долю |
Вдома й не ночую. | (2)

Пусти ж мене, милий,
До броду по воду.
Хай я й там розкажу |
Про нашу незгоду. | (2)

Не буду я, милий,
Нічого казати.
Як будуть питати, |
То я й вийду з хати. | (2)

Сестра запитала,
То я й промовчала.
Як мати спитала, |
Всю правду сказала. | (2)

Чи ти ж, моя доню,
Синів поженила,
Синів поженила,
Дочок повіддала,
Що ти ж, моя доню, |
Така й марна стала? | (2)

Синів не женила,
Дочок не віддала,
Через лиху долю |
Така й марна стала. | (2)