Як я їхав ввечір до дівчини,
Місяць світив високо,
А дівчина в вікна ся дивила,
Чи я в'їхав далеко.

А я в'їхав штири милі лісом,
Вона за мнов плакала.
-Ой, вернися, моє закохання,
Чим я тебе вгнівала.

-Ой, не знаю, моє закохання,
Сам не знаю бо й чого.
Довго м стояв під твоїм віконцем,
А ти мала іншого.

-Ой, не мала, моє закохання,
Ой, не мала, не мала,
Кілько просив розмаїту квітку,
Я йму вікном подала.

-Ой, не треба, моє закохання,
Розмай-квітку давати,
-Ой, не треба, моє закохання,
Нас двох разом кохати.