Віддавала мати доньку
На чужую сторононьку,
А, як віддавала |
Та й наказувала - |
Не йди, доню, до домоньку! | (2)

Але ж доня не стерпіла,
Та й у рочок прилетіла.
Перекинулася
Сивой зозуленькой,
В сад вишневий вона сіла.

Сіла вона собі, сіла
Та й стала вона кувати:
Вийди, моя ненько, |
Як я вже близенько, |
Вийди, моя рідна мати. | (2)

А, як вийшла рідна мати,
На порозі вона стала,
Та як нагадала, |
Що доньку віддала - |
Гірко-гірко заплакала. | (2)

Віддавала мати доньку
На чужую сторононьку,
А, як віддавала |
Та й наказувала - |
Не йди, доню, до домоньку! | (2)