В чистім полі криниченька на чотири зводи,
Напуває козаченько воронії коні...

Дівчинонька воду брала і рутою поливала,
Молодого козаченька в гості зазивала:
Прийди, прийди, козаченьку, у гості до мене,
А у мене отець-мати буде шанувати —
Медом-вином напувати й горілки давати!

А в дівчини у садочку розлився ставочок,
А на тому ставочку два лебеді плавали.
Два лебеді — та обидва такі, як сніг біленькі,
А в дівчини два женихи — обидва вірненькі...

Один вірний, один вірний, а другий вірніший,
Третій сидить кінець стола та листочки пише.
Один сидить кінець стола, листоньки читає,
Другий стоїть у порога, дівчини питає:

Дівчинонько, сіра вутко, чи сватати хутко?
Козаченьку, барвіночку, хоч у неділочку!
Дівчинонько, повна роже, в неділю не гоже,
Як діждемо до осені, то й бог нам поможе!

Ой, високо, соколоньку, до неба літати,
Ой, далеко, мій миленький, до осені ждати.
Хоч високо, не високо, треба долітати!
Хоч далеко, недалеко — треба дожидати!

В чистім полі криниченька на чотири зводи,
Напуває козаченько воронії коні...