У неділю рано-пораненьку
Да збирав женці Коваленко.
Ізбирав женці да все молодії,
Хлопці, дівчата все добірнії!
Ой повів женців долом-долиною
А на ту пшеницю да озимую:
"Жніте, женці, да розжинайтеся,
Да на чорну хмару не оглядайтеся.
А я піду додомоньку
Да одвідаю господоньку".
А женці жнуть да розжинаються,
Да на чорну хмару не оглядаються.
Оглянуться женці - Коваленко йде,
А позад себе орду веде;
Ведуть Коваленка та й улицею,
А зв'язали руки да сирицею.
"Утікайте, женці, куди кожний може,
Куди котрому господь допоможе!
Повій, вітре, да буйнесенький,
Да на мої женці молодесенькі!
Повій, вітре, да із Прилуки -
Чи не розв'яжуться мої білі руки;
Повій, вітре, да із півночі -
Чи не розв'яжуться мої білі очі..."