Тихо, тихо Дунай воду несе,
А ще тихіше дівка косу чеше.

Вона чеше тай на Дунай несе:
"Пливи, косо, тихо за водою!

Припливемо к зеленому лугу,
Скажу тобі всю свою притугу".

В темнім лузі явір зелененький,
Під явором коник вороненький.

Під явором конику вороненький,
На конику козак молоденький.

Сидить собі, на скрипочку грає,
Струна струні стиха промовляє:

"Нема краю тихому Дунаю,
Нема впину вдовиному сину.

Нема впину вдовиному сину,
Що звів з ума молоду дівчину".