Ти, Марусю моя, кароока,
Чом на личко змарніла ти так?
Чи тому, що козака любила,
Гей, чи тому, що виходила в сад?

Я в садочок вишневий виходила,
Соловейко так гарно щебетав.
Як козак дівчині присягався,
Гей, говорив не покину я тебе.

А тепер ти мене покидаєш,
Сам подругу мою полюбив.
Розтривожив ти моє серденько,
Гей, навіки мене залишив...

А в неділю рано–ранесенько
Пастухи очереду женуть,
А Марусю на цвинтар проводжають
Гей, подружки віночки несуть.

І на спомин тієї Марусеньки
Залишився Марусин гарний цвіт.
Залишилися хлопці і дівчата,
Гей, а Маруся в могилі лежить...