Тече річка невеличка, |
Понад річков став. | (2)
Плив я річенькою, плив,
Та й до берега приплив,
Та й до тої дівчиноньки,
Що вірно любив.

Ой, дівчино моя мила, |
Скажи ти мені, | (2)
Чи ти мене вірно любиш,
А чи, може, ні?
Бо у мене є жура:
Любить іншого вона!
Що ми з того, що ти файна,
Як ти не моя!

У неділеньку раненько |
Всі дзвони гудуть, | (2)
А вже тую дівчиноньку
До шлюбу ведуть.
Бо вже ж тая дівчина
Не одного зрадила,
Не одного козаченька
З розуму звела!