Тече річенька невеличенька,
Схочу - перескочу,
Віддай же мене, моя матінко,
За кого я схочу.

Як оддавала, наказувала:
В гостях не бувати.
А як прийдеш ти, моя донечко,
То вижену з хати.

Один рік минув, другий промайнув.
На третій скучила,
Перекинулась в сизу зозулю,
В гості полетіла.

Прилетіла в сад, в сад зелененький -
Сіла на калині.
Та й стала кувать - жалю завдавать,
Як жить на чужині.

Сидить матінка край віконечка -
Рушник вишиває.
А найменший брат, бодай не діждать,
Ружжо заряджає.

Дозволь ти мені, моя матінко,
Ту зозулю вбити,
Бо вона кує, жалю завдає -
Тяжко в світі жити.

Не дозволю я, мій милий сину,
Убити пташину,
Бо тій зозульці, як моїй дочці,
Тяжко на чужині.